Анна Шкіндер

Урна з акантовим коміром — одна з найаристократичніших форм європейської кераміки 18 століття. Акант — рослина, що в давньогрецькій традиції символізує безсмертя. Саме її зображували на надгробних пам'ятниках і храмах — як знак, що життя продовжується. Форма вази сама по собі вже є символом: кінець і початок в одному силуеті.

Гліцинія — квітка, що повертається щороку і з роками стає тільки пишнішою. В японській традиції вона символізує витривалість і ніжну силу — лозу, що живе сотні років і не слабшає. В мові квітів — любов, що не минає, і поетична душа.

Акантовий декор на горлі посудини схожий на пір'я фенікса — птаха, що згорає і народжується знову з попелу. Не всупереч кінцю — завдяки йому. Найкраще завжди приходить після.

Душа, яка пройшла через темряву, розквітає інакше — глибше, яскравіше, сильніше ніж раніше. Як гліцинія, що повертається щороку і з кожним разом стає пишнішою. Як фенікс — не всупереч попелу, а завдяки йому.

Ця картина про те відчуття. Коли знову відчуваєш себе. Коли світ знову розгортається назустріч.