Вона розквітла там, де її любили (2026)

Рік
2026
Розміри
80х120
Матеріали
Acrylic on raw canvas
Медіум
Посудини
Локація
Lutsk
Серія
Посудини
Ціна
$450 Доставка і пакування включені
У центрі цієї картини — давньогрецька ойнохоя — посудина, якою традиційно наливали вино та частували інших. Посудина, створена не просто для того, щоб щось зберігати, а щоб віддавати. З неї проростає діцентра — ніжні квіти, що розкриваються так, ніби сама любов пустила коріння й почала цвісти.

Для мене ойнохоя стала метафорою того, що ми носимо в собі — і тим, чим вирішуємо ділитися з людьми, яких зустрічаємо.
Кожне серце, до якого ми торкаємося, — це місце, де щось може прорости.

Ми можемо залишити після себе квіти.
А можемо — бур’яни.
Вибір за нами.

Продано Цю роботу вже придбано.

Придбати Вона розквітла там, де її любили (2026)
Рік
2026
Розміри
80х120
Матеріали
Acrylic on raw canvas
Медіум
Посудини
Локація
Lutsk
Серія
Посудини
Ціна
$450 Доставка і пакування включені
У центрі цієї картини — давньогрецька ойнохоя — посудина, якою традиційно наливали вино та частували інших. Посудина, створена не просто для того, щоб щось зберігати, а щоб віддавати. З неї проростає діцентра — ніжні квіти, що розкриваються так, ніби сама любов пустила коріння й почала цвісти.

Для мене ойнохоя стала метафорою того, що ми носимо в собі — і тим, чим вирішуємо ділитися з людьми, яких зустрічаємо.
Кожне серце, до якого ми торкаємося, — це місце, де щось може прорости.

Ми можемо залишити після себе квіти.
А можемо — бур’яни.
Вибір за нами.
Запитатись Вона розквітла там, де її любили (2026)
Рік
2026
Розміри
80х120
Матеріали
Acrylic on raw canvas
Медіум
Посудини
Локація
Lutsk
Серія
Посудини
Ціна
$450 Доставка і пакування включені
У центрі цієї картини — давньогрецька ойнохоя — посудина, якою традиційно наливали вино та частували інших. Посудина, створена не просто для того, щоб щось зберігати, а щоб віддавати. З неї проростає діцентра — ніжні квіти, що розкриваються так, ніби сама любов пустила коріння й почала цвісти.

Для мене ойнохоя стала метафорою того, що ми носимо в собі — і тим, чим вирішуємо ділитися з людьми, яких зустрічаємо.
Кожне серце, до якого ми торкаємося, — це місце, де щось може прорости.

Ми можемо залишити після себе квіти.
А можемо — бур’яни.
Вибір за нами.