Анна Шкіндер

Канфар — одна з найвиразніших форм давньогрецьких посудин для пиття. Його високі, плавно вигнуті ручки, округла чаша та скульптурна ніжка створюють майже церемоніальне відчуття — це посудина, яку ніби створено для того, щоб її тримали в руках, наповнювали, розділяли з іншими й запам’ятовували. 

У Давній Греції канфар був чашею для пиття, а згодом ця форма стала тісно пов’язана з Діонісом — богом вина, святкування та веселощів. Він належав до світу вина, зустрічей, застіль і ритуалів, що супроводжували його споживання. 

Але мене менше цікавить точне відтворення предмета таким, яким він колись був. Мене цікавить відчуття, яке він несе. Я уявляю жінку, яка могла тримати такий канфар у руках. Жінку, яка знає ціну власним перемогам. Яка збирає людей навколо себе, наливає вино і якимось чином змушує всіх залишитися ще трохи довше. Не тому, що вона служить цьому товариству — а тому, що саме вона створює його атмосферу. 

Ця картина — для неї. Для жінки, яка знає: деякі моменти заслуговують на те, щоб їх святкувати, розділяти з іншими й пам’ятати.